Мистецька скарбниця

Ця моя розповідь про особливу для мене  Жінку-Жінку , Маму, Бабусю, Прабабусю   саме з великої літери, про мою незабутню свекруху ,яка вже на жаль відійшла у вічність - Бабакову Лідію Потапівну.  Моя друга мати  прожила дуже важке життя,але не зневірилася в людях,за все дякувала долі, близько до серця приймала негаразди часто майже незнайомих людей ,мала «золоте» серце та «золоті» руки. Народилася в багатодітній родині. На її долю  випало багато іспитів:голодне дитинство,війна, розруха,голод,тяжка праця (довгий час  працювала в колгоспі  ім.Калініна  дояркою і завжди була однією з кращих) ,двічі вдова.  Самотужки виховала двох дітей, допомагала виховувати онуків, ще й встигла побавити правнуків. Дім її завжди був охайний. І в домі, і на подвір’ї  безліч квітів. Все дбайливо доглянуте, прибране, і так до самої смерті. Коли  вона встигала все робити,я й досі не можу збагнути.  А ще вона чудово вишивала рушники та подушки, вязала прекрасні ажурні серветки і писала вірші. Вірші з дуже глибоким змістом.  Тепер її вишиванки та рукоділля прикрашають мою бібліотеку і дуже подобаються людям. ЇЇ роботи гідні бути в Мистецькій скарбниці селища.  При  житті вона часто промовляла «За мене не переживайте. У мене все гарно.  Тільки б у вас все було  добре.»  Вічна пам'ять  та нехай земля буде пухом гарній,добрій,щирій  людині- Бабаковій Лідії Потапівні.